План перемоги України, яка боролася
Уявіть собі країну, яка пройшла через пекло, але не просто вижила - а стала сильнішою, мудрішою і впертою до неможливого. Країну, яка вийшла з війни не з опущеною головою, а з розправленими плечима, з тим самим дивним українським поглядом, у якому одночасно читається і втома, і сталь, і усмішка. Країну, яка взяла свій біль, свої руїни, свою лють - і перетворила це все на план перемоги, який тепер поважає весь світ.
Це історія не про поступки. Це історія про те, як Україна повертає собі майбутнє. Про те, як ми більше не просимо - а вимагаємо. Як ми не виправдовуємося - а диктуємо умови. Як ми не просто закінчуємо війну - а виграємо її.
Бо після всіх ночей під сиренами, після тисячі втрат і тисячі подвигів, після кожного нашого «тримаємось» ми нарешті можемо сказати головне: Україна не просто стоїть. Україна перемагає.
І цей план - не мрія і не фантазія. Це чіткий, жорсткий і справедливий сценарій того, як виглядає перемога, коли її творимо Ми.
Безпека та міжнародні домовленості
Україна зберігає повний суверенітет і право самостійно обирати союзи. Угода прямо фіксує перспективу членства України в НАТО та ЄС, з чіткою дорожньою картою і датами етапів.
Росія визнає право України на вступ до будь-яких оборонних союзів, зокрема НАТО, і зобов’язується не чинити військового, політичного чи економічного тиску з цього приводу.
НАТО отримує право розміщувати тренувальні та оборонні місії в Україні, а в разі повної реалізації угод - повноцінну військову інфраструктуру (без ядерної зброї на території України).
Укладається багатосторонній договір про взаємну безпеку між Україною, країнами G7, ЄС і НАТО. Росія може приєднатися лише після виконання всіх зобов’язань: виведення військ, репарації, визнання кордонів 1991 року.
Мінімальна чисельність сил безпеки України не обмежується зверху, а фіксується право України мати такі Збройні сили, які вона вважає необхідними. Для прозорості вводяться спільні механізми контролю озброєнь з боку партнерів (але без «обрізання» нашої обороноздатності).
Гарантії безпеки для України мають юридично зобов’язальний характер: автоматичне надання військової, фінансової та технічної допомоги у разі нової агресії РФ. Їх не можна анулювати в односторонньому порядку.
Територіальні питання
Росія визнає державні кордони України станом на 1991 рік, включно з Кримом, Донецькою, Луганською, Херсонською та Запорізькою областями. Усі «референдуми», «приєднання» та інші юридичні фікції анулюються.
Протягом визначеного періоду (наприклад, 6–12 місяців) Росія повністю виводить війська з усіх окупованих територій України. У цей час на окремих ділянках може діяти тимчасова міжнародна миротворча місія під мандатом ООН/ЄС, але із збереженням українського суверенітету.
Жодних «де-факто російських» територій в угоді не фіксується. Будь-які спроби зафіксувати зміну кордонів силою визнаються нікчемними.
Демілітаризована зона, якщо й потрібна, створюється виключно на стороні Росії вздовж українського кордону, з обмеженням розміщення важкого озброєння РФ на певну глибину (наприклад, 100–150 км).
Будь-які майбутні зміни кордонів можуть відбуватися лише за взаємною згодою сторін і відповідно до міжнародного права, але без можливості «легалізувати» результат агресії заднім числом.
Економічні й інвестиційні положення
Усі заморожені російські активи в США, ЄС та інших країнах конфіскуються на користь України. Мінімум 300–500 млрд доларів спрямовуються на відбудову інфраструктури, житла, енергетики, оборонної промисловості, медицини та освіти.
Формується Міжнародний фонд відновлення України (Ukraine Recovery Fund) під управлінням України та країн G7. Росія не має права контролю чи «вето» в цьому фонді.
Окремо запускається пакет довгострокових інвестицій від ЄС, США, Японії, Великої Британії та інших партнерів:
- гранти на критичну інфраструктуру,
- дешеві кредити на енергетичну модернізацію,
- спеціальні умови для розвитку ІТ, оборонки, агро, логістики, машинобудування.
Росія може поступово повертатися в глобальну економіку лише після:
- повного виведення військ,
- виплати визначеної частини репарацій,
- співпраці з міжнародними судами,
- відшкодування збитків бізнесу та громадянам України.
- Повернення до форматів на кшталт G8 можливе лише після довготривалого періоду відповідальної поведінки, а не «авансом».
- Україна отримує пріоритетний доступ до європейського ринку електроенергії, транспорту, логістики, а також інтеграцію до внутрішнього ринку ЄС у максимально стислі строки.
Гарантії та контроль
Створюється Міжнародна рада безпеки та відновлення України (не американо-російська, а саме мультинаціональна): Україна, країни G7, ЄС, НАТО, представники ООН. Росія може бути лише об’єктом моніторингу, а не «рівноправним співкерівником».
Росія закріплює в своєму законодавстві відмову від агресивної війни, визнання кордонів України й відповідальність за їх порушення. Це підтверджується міжнародними угодами та механізмами санкцій «за замовчуванням» у випадку порушення.
Контроль за виконанням угод здійснюють:
- спеціальна місія ООН/ОБСЄ/ЄС на території України та вздовж кордону,
- спільні інспекції об’єктів на території РФ (у межах домовленостей про контроль озброєнь),
- автоматичний механізм відновлення/посилення санкцій проти РФ у разі невиконання будь-якого пункту.
Жодних «особистих рад миру» під керівництвом окремих політиків. Будь-який політичний лідер може бути лише фасилітатором, але не власником процесу безпеки України.
Ядерна й енергетична безпека
Україна залишається без’ядерною державою, але отримує розширені ядерні гарантії безпеки від ядерних держав-партнерів (США, Великої Британії, Франції): публічні, юридично зобов’язальні зобов’язання щодо відповіді на ядерний шантаж чи застосування ядерної зброї проти України.
Росія зобов’язується:
- не розміщувати ядерну зброю ближче визначеної відстані до українських кордонів,
- вивести ядерну зброю з території Білорусі,
- повернутися до прозорих режимів контролю над озброєннями із допуском інспекторів.
Запорізька АЕС повністю повертається під контроль України. Будь-яка російська присутність на станції ліквідовується. МАГАТЕ здійснює моніторинг, але оператор і власник - Україна.
Електроенергія, вироблена на Запорізькій АЕС, належить Україні. Варіант «50/50» не розглядається, бо РФ має компенсувати завдані збитки, а не заробляти на захопленій інфраструктурі.
Україна отримує масштабну підтримку в розвитку відновлюваної енергетики, модернізації ГТС, інтеграції в європейську енергосистему ENTSO-E, щоб більше ніколи не залежати від російського газу й електрики.
Гуманітарні положення
Повний обмін полоненими «всіх на всіх» з чітким міжнародним контролем (Червоний Хрест, ООН). Усі українські військові й цивільні, включно з депортованими цивільними, мають бути негайно повернуті.
Росія зобов’язується повернути всіх викрадених українських дітей, із фіксацією кожного випадку та міжнародним моніторингом. Невиконання - окремий юридичний злочин, який тягне за собою персональні санкції та кримінальне переслідування.
Створюються фонди підтримки жертв війни:
- компенсації пораненим, сім’ям загиблих,
- програми реабілітації військових і цивільних,
- програми відбудови житла переселенців, фінансуються в першу чергу за рахунок російських активів і репарацій.
Освітні програми не про «толерантність до агресора», а про критичне мислення, протидію пропаганді, культуру прав людини, демократію.
Заборона нацистської, фашистської та тоталітарної ідеології в обох країнах, із прямою згадкою комунізму та рашизму як форм тоталітарних практик.
Гарантії свободи ЗМІ, мови та культури в Україні - без будь-якого «права вето» з боку РФ. Питання мовної політики є виключно внутрішньою справою України.
Політичні умови
Вибори в Україні проводяться за українським законодавством, після стабілізації безпекової ситуації та повернення контролю над кордонами. Жодних штучних «100 днів» ззовні.
Жодної загальної амністії. Вводиться диференційований підхід:
- амністія/пом’якшення для мобілізованих громадян РФ низького рівня, які не скоювали воєнних злочинів,
- чітке переслідування політичного та військового керівництва РФ, організаторів агресії, катувань, депортацій, удари по цивільній інфраструктурі.
- Створюється міжнародний трибунал щодо злочину агресії та воєнних злочинів РФ проти України. Участь у цьому трибуналі - одна з умов пом’якшення санкцій проти Росії.
Україна проводить внутрішні реформи безпеки й оборони:
- модернізація армії,
- реформа сектору оборонних закупівель,
- посилення цивільного контролю над армією,
- антикорупційні запобіжники.
Програму інтеграції ветеранів в економіку і політику закріплюють окремим законом: освіта, бізнес-пільги, психологічна підтримка, участь у місцевому самоврядуванні.
Перемир’я набуває чинності лише після:
- підписання всеосяжної угоди,
- початку реального виведення російських військ,
- запуску механізмів репарацій та повернення полонених.
І коли цей план буде виконано, коли останній російський військовий покине нашу землю, коли кордони знову стануть такими, як мають бути за законом і справедливістю, Україна зможе нарешті видихнути. Не тому, що нам подарували мир, а тому, що ми його вибороли. Крок за кроком, поколінням за поколінням, ціною, яку ніхто не мав би платити - але яку ми витримали.
Це буде тиша іншого змісту. Тиша не страху, а сили. Тиша, в якій народ створює, будує, мріє - і робить це не на зло комусь, а для себе. Для своїх дітей. Для країни, яка вже ніколи не стане жертвою чужих інтересів.
Бо наш шлях не про компроміси з агресором. Наш шлях - про повернення, відбудову, помсту у формі успіху й розвитку. Про державу, яка більше не живе від повітряної тривоги до повітряної тривоги, а рухається від цілі до цілі, від перемоги до перемоги.
І коли у світі говоритимуть про нову архітектуру безпеки, про нові економічні союзи, про нові правила гри - вони говоритимуть з нами. Не поруч, не за нашою спиною, а з нами.
Бо Україна, яка пройшла війну і вистояла, стає країною, яку не можна зігнути. Країною, яку слухають.
Країною, що перемогла - і продовжує перемагати.
